пʼятниця, 6 жовтня 2017 р.

Диявол ховається в дрібницях

В "Містер і місіс Сміт", є сцена з обідом в кафе, де персонаж Вінса Вона замовляє десерт - морозиво, ванільне і шоколадне. "Окремо я їх не люблю, але от якщо змішати..."
Під час першого перегляду, я не звернула на цю сцену уваги, але роки по тому, я помітила, як він дивиться при цьому на мулатку-буфетницю  і мені стало гидко.

пʼятниця, 29 вересня 2017 р.

Фільм про фільм

Фільм Their finest я подивилась майже випадково. Зразу поясню, що української версії назви немає і її можна перекласти і як "їх найкращі" і як "їх прекрасність", а сам фільм з Джеммою Артертон в головній ролі є екранізацією роману "Їх найкращі півтори години".
Фільм розповідає про Кетрін Коул, що долучається до команди сценаристів писати "дівочу балаканину", а згодом стає незамінною сценаристкою.
Між тим у Кетрін цивільний чоловік, котрого вона видає за офіційного, бо надворі 40-ві, а точніше Друга Світова, і колега-залицяльник. А Біл Наї, котрого ви мабуть впізнали на плакаті, грає літнього актора, котрий спершу знімається в соціальній рекламі і ненавидить Кетрін (бо як ця молода жінка сміє йому вказувати на те, що він ігнорує сценарій), але зрештою стає її другом.
Історія закручується, коли уряд вирішує зняти пропагандистський фільм про - wait for it - Дюнкерк, і Кетрін знаходить потенційних героїнь.
Я не маю намір переказувати тут весь сюжет, скажу тільки, що там багато гумору і дуже знайомих (навіть у 2017) фраз, про те ЩО жінка повинна і чого вона не може. І справ, котрі доводять протилежне.

пʼятниця, 15 вересня 2017 р.

Ірина Ратушинська

Про дисидентку Ірину Ратушинську я довідалась з некролога в Нью-Йорк Таймс. Ірина Борисівна походила з одеської єврейської родини. Сценаристка, редакторка і поетеса.
https://www.nytimes.com/2017/07/13/books/irina-ratushinskaya-soviet-dissident-and-writer-dies-at-63.html

“Believe me,” she wrote, “you of the third side, it all depends on you, and you are capable of achieving much more than you may think.”

пʼятниця, 8 вересня 2017 р.

Походеньки мораліста

Тут я повертаюсь до кіно. Є такий цікавий фільм "Невидима жінка" про пізнє кохання Діккенса. Чудова акторська гра Фелісіті Джонс (це її ви могли бачити в спін-офі Зоряних воєн "Бунтар 1", а яка вона в екранізації Джейн Остен!). Екранізація роману Клер Томалін (за сумісництвом - біографині Джейн Остін) з часто повторюваною фразою "Це історія про горе".

Бо це пізнє кохання талановитого і такого морального в своїх творах письменнника принесло горе всім причетним.

Насправді невидимі обидві жінки. І юна коханка, котру Діккенс ховає від світу, і котра роками не зважується розповісти свою історію. І покинута дружина, котра теж колись була юною і красивою, але...

пʼятниця, 1 вересня 2017 р.

Софія Русова

У День знань хочеться згадати видатну українську педагогиню Софію Русову. Перший дитячий садок Софія відкрила у 15 років (разом із сестрою). Прожила 83, пережила першу світову війну, померла на світанку другої в уже окупованій Празі. Авторка кількох підручників та концепції української національної системи освіти і національного виховання. Викладачка на Вищих жіночих курсах в Києві.