Урсула, замість Некрологу

«Выпускающий редактор учтиво и настойчиво попросил разрешения напечатать рассказ «Девять жизней» под именем «У. К. Ле Гуин», чтобы читатели не догадались, что автор рассказа — женщина.
«Не в силах мучить этих ранимых людей, я сказала своему агенту передать — конечно, всё в порядке», — вспоминала Ле Гуин. Когда журнал попросил у писательницы краткую биографическую справку, она отыгралась по полной. Ле Гуин выдумала совершенно дурацкую небылицу про писателя, который работал портовым грузчиком в Марселе, боксировал в полутяжелом весе в Чикаго и служил настоятелем в коптском монастыре. История заканчивалась фразой: «Многие подозревают, что проза У. К. Ле Гуина написана не У. К. Ле Гуином, а другим человеком, носящим то же имя». «Плейбой» оценил шутку и напечатал присланную биографию».
(звідси - https://knife.media/playboy-writers/)
Некрологи, до речі, там, більше по тегу - тут

Японські поетки

Якщо ви задумувались, чому не було поеток в жанрі хайку (я наприклад не задумувалась), то ось вам відповідь: хайки писали подорожні. Жінки в Японії не подорожували. Більше тут - https://haikudaily.livejournal.com/1144.html?media
Також: Чому не було художниць

Кінець непрекрасної епохи

Новорічна резолюція + улюблена цитата Франка

З Франком Іваном Яковичем і його творчістю стосунки в мене більш ніж складні, але я досі пам’ятаю кілька рядків з "Вічного революціонера":
Сила родиться й завзяття 
Не ридать, а добувати, 
Хоч синам, як не собі, 
Кращу долю в боротьбі.
Права, що я маю - на освіту, на вибори, на власність і тд - завдяки праці попередніх поколінь. Я маю працювати для кращої долі доньок і онучок.
Вдалого року всім нам!
(Торішній пост)