Гортала Гаррі Поттера англійською. Кінець 90-х, Велика Британія, а скрізь "someone-their", щоб не писати his чи hers, уточнення "witches and wizards" (котре, наскільки пригадую, не раз зникало в українському варіанті ). І ще інші подібні моменти. Мова обтічна, толерантна. Не та англійська, котрої нас вчили в школі навіть на початку 2000х. Але ви уявляєте яке покоління дітей виросте на такій книжці?
Читала і було трошки сумно, що так відстаємо в цьому питанні. Але чому?
І романах Ірини Вільде, писаних в 30х - "авторки" і "діячки", так само, як в листах жінок початку 20 століття. Це звідти родом усі "членкині" і "мисткині", котрі тоді нікого не дивували. На дзвонах писало "фундаторка"...
А потім прийшов СРСР, курс на зближення української з російською, для якої фемінітиви не властиві ("авторша") і... маємо те, що маємо.
То ж, як казав класик, Геть від Москви, дайош Європу
Немає коментарів:
Дописати коментар