Камілли: кіно і тіло

Популярна культура завжди готова розповідати, як має виглядати жінка. Ну, за невеликими винятками. Чого тільки варта репліки героїни Лізи Едельштейн в "Girlfriend's guide to divource", котра розглядаючи своє фото на обкладинці глянцю скрикує "Де мої пори? Я схожа на кіборга!" (фраза, котру я згадую щораз розглядаючи селфі зроблені через камеру з напередустановленим фільтром).
Тому сьогодні я хочу нагадати про 2 фільми, що вибиваються з тенденції. Обидва французькі. Перший - це "Камілла Клодель 1915". Там важлива душа художниці, її переживання. Але подивіться, як вона купається, як вона кутається, як вона тремтить. Це один з небагатьох фільмів де нагота про природність, а не про еротику.

Інший - це "Просто разом", екранізація однойменного роману Анни Гавальди.Одна із [побічних] сюжетних ліній - спілкування головної героїні прибиральниці і художниці Камілли і літньої дами Полетт.
Знову купання, в якому майже фізично відчувається піклування і дотики. Старіння тіла і жага життя.
Сцена з малюванням просто унікальна. Так, фільм побудований не навколо цього, при постановці з роману вирізана ціла сюжетна лінія, але без Полетт все було б не так.

Почитати на тему - https://monocler.ru/kak-ustroeno-kino/