Мілена Рудницька

Вікі
Фото Львів -http://photo-lviv.in.ua/milena-rudnytska-abo-ta-scho-vidkryvala-ochi-evropy-na-henotsyd-ukrajintsiv/
Наше слово
Український тиждень - http://tyzhden.ua/History/181096

Зоряні війни 8

Я не буду про художні цінності фільму, я про велику кількість персонажок в кадрі.
Звичайно, це данина мейнстріму, але яка я рада, що це є! І як мрію дожити до часів, коли це нікого не дивуватиме.
Під час перегляду товариш запитав, чому там стільки жінок і моїм поривом було відповісти "Тому що Лея організувала програму менторства для жінок", але я сказала "Бо там, майбутнє наступило".
Але майбутнє наступило недавно.

Шляхетна жінка

Розкажу вам про серіал "Шляхетна Жінка" (http://www.imdb.com/title/tt3021686/?ref_=nv_sr_1). 8 серій про ізраїльсько-британську підприємицю, котру грає чудова Меґґі Джиленгал.
Назвати феміністичним серіал не можу, але сильна героїня і хороша драма роблять його вартим до перегляду.
Сюжет переказувати не буду, щоби не спойлерити, але конденсат: "в комнате полной слабого пола, только я настоящая женщина"

Good fight

Давайте говорити про речі, менш серйозні. Чи навпаки. Був серіал "Хороша дружина", котрий отримав навіть кращий спін-офф "Хороша бійка".
Пропоную до уваги, одну коротку сцену звідти (бо ж не тільки суди і адвокатки. Так, цілих 3 адвокатки на головних ролях)

Мері Кетрін Годдард

Ця стаття з ВашингтонПост (з надміру інтригуючою назвою) розповідає про видавчиню Мері Кетрін Годдард, котра першою масово друкувала копії Декларації проголошення незалежності США, таким спричинилась до того, що про неї довідались багато людей і слова врешті стали фактом.

Маргарита

Я знаю, з часом багато речей переосмислюються (і під впливом більшого розуміння фемінізму теж). Але я хочу нагадати історію, котра мучить мене ще з 8го класу.
Фауст, частина І(тут текст укр). Забудьте про Мефістофеля, метафізику і переклади Біблії.
За що постраждала Маргарита? 14 річна Маргарита, котра винна просто тим, що літній зрілий Фауст її побачив.
Фауст. Маргарита проходить мимо.
Фауст

Гарна панно! Не відмовте ьг честі,
Дозвольте вас додому провести..

Маргарита

Не панна я, й не гарна я,
Додому втраплю і сама.
(Випручалась І пішла).

Там можна розбирати весь текст.
Ок, але злить навіть не це. Злить те, що нам розказують, що то і є кохання.

Куди би ще вторгнутись

Суперечливий фільм Майкла Мура, але я пропоную переглянути частину про Ісландію (з 1год 35хв). Там і про жіночий страйк і про першу президентку, котра була самотньою матір’ю (як велося в той час самотнім матерям в СРСР, особливо в глибинці, бодай не згадувати).


Якщо маєте більше часу - перед Ісландією частина про Туніс з реплікою "Я наказую своїй дружині покривати голову, але держава не повинна", котра подається як дуже прогресивна
І висновки теж доволі дивні ("Так, Ісландія обрала жінку на найвищий пост 40 років тому, але все одно ми раніше почали просувати поправку про рівні права" і жодного слова, що її так і не прийняли).
Про Поправку про рівні права в серіалах розповім наступного тижня.

Діснеївський мультфільм про менструацію

Камілли: кіно і тіло

Популярна культура завжди готова розповідати, як має виглядати жінка. Ну, за невеликими винятками. Чого тільки варта репліки героїни Лізи Едельштейн в "Girlfriend's guide to divource", котра розглядаючи своє фото на обкладинці глянцю скрикує "Де мої пори? Я схожа на кіборга!" (фраза, котру я згадую щораз розглядаючи селфі зроблені через камеру з напередустановленим фільтром).
Тому сьогодні я хочу нагадати про 2 фільми, що вибиваються з тенденції. Обидва французькі. Перший - це "Камілла Клодель 1915". Там важлива душа художниці, її переживання. Але подивіться, як вона купається, як вона кутається, як вона тремтить. Це один з небагатьох фільмів де нагота про природність, а не про еротику.

Ребекка Соннінг

Велика колонка https://www.theguardian.com/lifeandstyle/2017/aug/26/rebecca-solnit-if-i-were-a-man
10 порад письменникам - https://lithub.com/how-to-be-a-writer-10-tips-from-rebecca-solnit/

Ребекка Сонніт відома есеєм "Мені потрібна дружина".

Краса з 19 століття

Після минулотижневої футуристичної замальовки я звернулась до класики американської літератури.
Вітайте, О’Генрі, "Закупник із Кактус-Сіті":
"Міс Ешер була найелегантнішою манекенницею в «Зіззбаума й сина». Відтінок її волосся належав до так званих «притишено білявих», а її габарити трохи перевершували досконалістю навіть ідеальну пропорцію 38–25–42. "
У см міс Ешер мала 96,5-63,5-106,5 - більше нагадує середню жінку, чи не так?

А ось Скарлет О’Гарі з "Віднесених вітром" було не так солодко:
"Мысль о талии заставила ее вернуться к практическим делам. Мамушка затянула ее корсет в талии до восемнадцати дюймов — для бомбазинового платья, а зеленое муслиновое требует, чтобы было не больше семнадцати."
17 дюймів в талії - це 43 см. Не дивно, що героїні роману (та й тогочасні аристократки взагалі) періодично вмлівали чи мали інші проблеми зі здоров’ям.

Молодшання краси

Побачила цей твіт і згадала оповідання Джоан Гарріс - далі текст російською, всі виділення мої.

Диявол ховається в дрібницях

В "Містер і місіс Сміт", є сцена з обідом в кафе, де персонаж Вінса Вона замовляє десерт - морозиво, ванільне і шоколадне. "Окремо я їх не люблю, але от якщо змішати..."
Під час першого перегляду, я не звернула на цю сцену уваги, але роки по тому, я помітила, як він дивиться при цьому на мулатку-буфетницю  і мені стало гидко.

Фільм про фільм

Фільм Their finest я подивилась майже випадково. Зразу поясню, що української версії назви немає і її можна перекласти і як "їх найкращі" і як "їх прекрасність", а сам фільм з Джеммою Артертон в головній ролі є екранізацією роману "Їх найкращі півтори години".
Фільм розповідає про Кетрін Коул, що долучається до команди сценаристів писати "дівочу балаканину", а згодом стає незамінною сценаристкою.
Між тим у Кетрін цивільний чоловік, котрого вона видає за офіційного, бо надворі 40-ві, а точніше Друга Світова, і колега-залицяльник. А Біл Наї, котрого ви мабуть впізнали на плакаті, грає літнього актора, котрий спершу знімається в соціальній рекламі і ненавидить Кетрін (бо як ця молода жінка сміє йому вказувати на те, що він ігнорує сценарій), але зрештою стає її другом.
Історія закручується, коли уряд вирішує зняти пропагандистський фільм про - wait for it - Дюнкерк, і Кетрін знаходить потенційних героїнь.
Я не маю намір переказувати тут весь сюжет, скажу тільки, що там багато гумору і дуже знайомих (навіть у 2017) фраз, про те ЩО жінка повинна і чого вона не може. І справ, котрі доводять протилежне.

Мозок жіночий чи чоловічий?

Ірина Ратушинська

Про дисидентку Ірину Ратушинську я довідалась з некролога в Нью-Йорк Таймс. Ірина Борисівна походила з одеської єврейської родини. Сценаристка, редакторка і поетеса.
https://www.nytimes.com/2017/07/13/books/irina-ratushinskaya-soviet-dissident-and-writer-dies-at-63.html

“Believe me,” she wrote, “you of the third side, it all depends on you, and you are capable of achieving much more than you may think.”

Походеньки мораліста

Тут я повертаюсь до кіно. Є такий цікавий фільм "Невидима жінка" про пізнє кохання Діккенса. Чудова акторська гра Фелісіті Джонс (це її ви могли бачити в спін-офі Зоряних воєн "Бунтар 1", а яка вона в екранізації Джейн Остен!). Екранізація роману Клер Томалін (за сумісництвом - біографині Джейн Остін) з часто повторюваною фразою "Це історія про горе".

Бо це пізнє кохання талановитого і такого морального в своїх творах письменнника принесло горе всім причетним.

Насправді невидимі обидві жінки. І юна коханка, котру Діккенс ховає від світу, і котра роками не зважується розповісти свою історію. І покинута дружина, котра теж колись була юною і красивою, але...

Софія Русова

У День знань хочеться згадати видатну українську педагогиню Софію Русову. Перший дитячий садок Софія відкрила у 15 років (разом із сестрою). Прожила 83, пережила першу світову війну, померла на світанку другої в уже окупованій Празі. Авторка кількох підручників та концепції української національної системи освіти і національного виховання. Викладачка на Вищих жіночих курсах в Києві.

Софія Галечко

31 серпня 1918 року загинула Софія Галечко - українська січова стрільчиня. Була санітаркою, розвідницею, хорунжою, була першою в Європі офіцеркою офіційно прийнятою на службу.
Пам’ятаємо.

Агора

Агора - фільм 2009 року про Гіпатію Александрійську. В дечому нагадує п’єси Лесі Українки про ранніх християн (вчити і мати владу над чоловіком жінці не дозволено, але мовчання). Приносить фізіологію в публічний простір (це кров мого циклу. пошукай гармонію ще десь, бо  я не бачу). І нагадує, що за 2000 років дещо таки залишилось незмінним (але, Теоне, не забувай про її сумне становище - вона тільки жінка)

Ворожнеча

Ворожнеча - цьогорічний міні-серіал про Бет Дейвіс і Джоан Кроуфорд з чудовою акторською грою.
Замість писати відгук, я краще напишу кілька цитат:

• чоловіки з віком отримують характерні ролі, а жінки - копняка під зад
• чому ми  розійшлися - ти хотів, щоб я крохмалила тобі сорочки і зустрічала вдома щовечора з питанням як пройшов мій день Це мені була потрібна дружина.
• жінка-режисер, виходить дійсно кінець
• я хочу зняти щось спокійніше - фільм про війну чи вестерн
• Піднімись в мою спальню і прочитай Загадку жіночності перші ніж зіпсувати собі життя (доньці, що готується вийти заміж)
• Перше весілля завжди пам’ятаєш найдовше - Бетт
• я припиню переживати через зовнішність, коли мене занурять в формальдегід

 Вони суперечливі, як і самі акторки. Разом з тим вони чудово показують внутрішню боротьбу сестринства з мізогінією.

Теммі

Цікава, хоч і одноразова комедія. Теммі (Мелісса МакКарті) - вічна невдаха, вирушає в подорож зі своєї бабцею (Сьюзен Сарандон).
І власне взаємодія між ними рятує багато недолугостей цього фільму

12 інтерв’ю

Цікава книга

Джейн Остен

18 липня 1817 померла англійська письменниця Джейн Остен. Я не хочу переписувати статтю з вікі. Тільки кілька фактів.
Джейн померла в неповні 42 на руках в своєї сестри. Завершила 6 романів.
Жінка, котра заробляла на життя письменництвом, писала свої романи майже потай, ховаючи написане в кошик з шитвом, коли в кімнату хтось заходив.
Пізніше на її честь назвали астероїд.

Анжеліка де Кудре

(Інформація з ФБ, але я згубила лінк, буду вдячна за підказку)
Анжелика де Кудрэ, вошла в историю как "королевская повитуха" и самым прямым образом способствовавшей появлению на свет более чем семи тысяч французских детей, среди которых был и маркиз де Лафайет. У его матушки Марии-Луизы Ляривьер была эпилепсия и неправильное предлежание плода, головка будущего героя всевозможных войн за независимость застряла у бьющейся в болевом припадке матери в узком тазу, и сохранить жизнь хотя бы одному из них домочадцы Лафайетов и привезённые из Парижа лекари уже совсем отчаялись, кюре отпустил хозяйке замка её грехи, супруг её уже прикидывал, какая из наследниц Франции ему, вдовцу, придётся впору, - как вдруг кто-то из слуг посоветовал пригласить к страдалице местную, овернскую же, повитуху де Кудрэ, умеющую, по слухам, творить с роженицами чудеса. Де Кудрэ, оказавшуюся по счастью дома, доставили в замок Шаваньяк, и та без всяких зелий и молитв, одним умением своих пухленьких, слабых, но умных рук, вызволила ребёночка лиловым от асфиксии, но живым и к жизни требовательным, и привела в порядок репродуктивную систему госпожи маркизы, которой та в последствии многократно и успешно воспользовалась.
Будучи спрошенной о своих секретах, Анжелика де Кудрэ ответила, что единственный её секрет - это доскональное, на многолетнем опыте основанное знание женской анатомии, и что большой позор нашего просвещенного восемнадцатого века состоит в том, что все повитухи дожны учиться этому на собственных, чужими и невинными жизнями оплаченных ошибках, тогда как у неё, у де Кудрэ, уже разработана педагогическая система со множеством наглядных пособий и кто бы ей помог с организацией курсов и помещений, а дальше уж она сама. Господин маркиз походатайствовал у интенданта Оверни, а чуть позже - у самого монарха Людовика Пятнадцатого, который и выдал акушерке патент на право преподавания своего искусства не токмо другим акушеркам, но и перинатальным хирургам, что было по тем временам решением исключительной скандальности, поскольку получалось, что простая эта женщина со своми мягкими куклами должна была вещать с кафедры учёным докторам Сорбонны. Сплошь, разумеется, мужчинам. Однако де Кудрэ справилась. Несмотря на тучность и подагру, колесила она по всей стране и совершенно бесплатно давала уроки. Более пяти тысяч акушерок были подготовлены под руководством де Кудрэ, так и оставшейся мадемуазелью, более ста докторов, полтора десятка родильных домов с квалифицированным персоналом было по её инициативе открыто.
Победное шествие женского акушерства было, как и многое другое, брутально заторможено и почти упразднено Революцией. Модный и принятый в Конвенте врач Альфонс Леруа во время одного из своих публичных выступлений облил "барышню с куклами" презрением и инвективами, упрекая её в невежестве, дилетантизме и мракобесии, утверждая, что акушерство, как и остальные отрасли медицины, должно оставаться мужской прерогативой. Восьмидесятилетняя Анжелика де Кудрэ умерла от горя в Бордо, на следующий день после освобождения от должности директора родильного дома, ею же и учреждённого. Единственный из трёх сотен оригинал её манекенов сохранился в музее Флобера - благодаря тому лишь, что являлся собственностью отца писателя. Остальные сгнили на свалках.

Чому жінки частіше стають жертвами психологічного тиску

В Овуляшках зашкал мізогінії, як на мене. Але от зацініть їх скріншот. Причина і так очевидна, але рідко хто озвучує її вголос так відверто: жінка не вдарить.

Чому не було великих художниць?

Ще до теми - https://shakko-kitsune.livejournal.com/1196436.html
Ще до теми - перші абстрактні картини намалювала жінка - https://www.theparisreview.org/blog/2018/10/12/the-first-abstract-painter-was-a-woman/

Хто такі бегінки

Стаття російською https://klimanskaya.ru/?p=497
Бегинки (Beguinae, Beguttae) — самые древние мирские женские союзы для благочестивых целей (призрение покинутых жен и девушек, уход за больными, воспитание детей), возникли в конце XII ст. в Нидерландах и отсюда в конце XIII ст. распространились во Франции («Filles compagnes du bon secour»), Германии, верхней Италии и Швейцарии.

Розповіді лікарів, що робили перші легальні аборти в США

Насправді це довжелезна і важка стаття англійською.
Але одну розповідь, яка мене особливо вразила, я все ж переклала:

Доктор Сюзан Т. Попема
Абортувала з 1974, вийшла на пенсію в 2014
«Незалежно від того, скільки ви будете соромити і лякати жінок, вони все одно будуть приходити на аборт. Недавно у мене була ця молода жінка, десь років 15, і ми зробили цю процедуру. Я сказала: "Ваша матка порожня, процедура закінчена. Я маю перевірити, що все дійсно гаразд", я вийшла з кімнати, щоб дослідити тканини. Потім я повернулася і сказала: "Все гаразд, матка здорова." І вона сказала: "Так ... а коли ви збираєтеся використовувати сталеву кулю?" Я підняла щелепу з підлоги і перепитала: "Сталеву кулю?"
Вона сказала: "Ну, я пішла в центр кризової вагітності, і вони сказали мені, що ви збираєтеся вставити сталеву кулю, покриту гострими лезами в мою матку і покрутити".
І ця дівчинка все ж прийшла! Як вона взагалі змусила себе зайти в кабінет, думаючи, що я зроблю таке?»

Уляна Супрун на TEDx Kyiv

Отут є текстова розшифровка виступу з лінком на відео в кінці. але його б тут не було, якби не один простий факт. Я завжди знала Марію Кюрі, як науковицю, першовідкривачку і двічі нобеліатку. Уляна Супрун розповідає, про інший бік мадам Кюрі (мабуть, ближчий їй як лікарці):

Бодіпозитивний бложик

Тут - https://danceswithfat.wordpress.com.
Місцями кумедний, місцями практичний. 

What does it mean to mourn the mother you deserved?

Just what it sounds like — to grieve the absence of a mother who listened to you, took pride in you, who needed you to understand her as well as she understood you, a woman willing to own up to her mistakes and not excoriate you for yours, and — yes — someone to laugh and cry with.
Звідси

Дуже важке кіно

Мова йде про фільм "Сестри Магдалини", знятий на основі реальних подій. Фільм розповідає історію мешканок Притулку Магдалини. Такі притулки існувала в Ірландії ще до середини 90х років ХХго століття (у фільмі йдеться про 60-ті).
У притулки поміщали жінок, що народили без щлюбу, жінок з психічними розладами різної тяжкості, просто неугодних сім’ям. Жінки, потрапивши туди, часто залишалися там на все життя.
"Все смертные грехи в мире не оправдывают  этого места"
Проте "Сестри Магдалини" - не документалка, фільм концентрується на конкретних життєвих історіях, стосунках між героїнями. Ми бачимо приклади як натхненної жіночої солідарності, так і страшної мізогінії. Наче все, як завжди, тільки дуже вже жорстоко. Аж страшно подумати, що такі речі існували зовсім недавно.

Декларація прав жінки і громадянки

7 травня 1748 народилась Олімпія де Гуж, французька письменниця, журналістка,феміністка, авторка "Декларації прав жінки і громадянки"
Текст декларації - звідси

Про сестер і посестер

За мотивами цієї дискусії

(малюнок Інге Льок)

Я категорично за "посестру", але Леся Українка. крім того, що написала "Вілу-посестру", написала ще в Боярині "Я перша братчиця в дівочім братстві" - це прекрасна історія про пошук правильного слова і те, що ніхто не ідеальний.

Коментаторки надихнули мене зібрати трошки етнографічної літератури. Отже, прошу:

Маленька сумна дівчинка

Дженіс Джоплін - обдарована музами, але не часом. Документалка розповідає історію талановитої музикантки, але з перших хвилин, акцентуючи на її страхах щодо власного тіла, вигляду, сприйняття оточенням. Як це - "дівчинка з хорошої родини" буде співачкою.
І мені цікаво, якою була би Дженіс, якби народилася пізніше чи в доброзичливішому оточенні. І чи прожила би довше.

Леді Джейн

З цим фільмом 1985 в мене дуже цікава історія знайомства. Вперше я про нього прочитала в підручнику з англійської (англійському, ясна річ), в доінтернетні часи. Коротка біографія Леді Джейн  Грей, трохи інформації про Гелену Бонем-Картер.

Йшли роки, я багато дивилась і читала, дізналась хто така Гелена Бонем-Картер (і навіть пов’язала її Марлу з фото юної тендітної дівчини в тому підручнику) і от не пройшло й 15 років, як я таки подивилась фільм.

Історичний фільм з численними режисерськими додумками. Навіть хорошими - Леді Джейн  відстоює своє право на освіту і особисті межі. Вона не суперсильна і радо би прожила інше життя. Чи бодай довше. Чим зле дивитись історичні фільми ("Безславні виродки" не рахуються), так це тим, що наперед знаєш фінал. А фінал як правило, печальний.

Така її доля

Дуже цікавий образок Лесі Українки - читати

Аборти в кіно

Короткий список на злобу дня.

• Якби ці стіни могли говорити
• 4 місяці 3 тижні і 2 дні
• Брудні танці
• Лікарня Нікербокер (серіал)

З книжок згадала тільки Цвейгову новелу "Амок". Згадуйте в коментарях - додам.

Фемінітиви, які в нас забрали

Гортала Гаррі Поттера англійською. Кінець 90-х, Велика Британія, а скрізь "someone-their", щоб не писати his чи hers, уточнення "witches and wizards" (котре, наскільки пригадую, не раз зникало в українському варіанті ). І ще інші подібні моменти. Мова обтічна, толерантна. Не та англійська, котрої нас вчили в школі навіть на початку 2000х. Але ви уявляєте яке покоління дітей виросте на такій книжці?

Читала і було трошки сумно, що так відстаємо в цьому питанні. Але чому?

І романах Ірини Вільде, писаних в 30х - "авторки" і "діячки", так само, як в листах жінок початку 20 століття. Це звідти родом усі "членкині" і "мисткині", котрі тоді нікого не дивували. На дзвонах писало "фундаторка"...

А потім прийшов СРСР, курс на зближення української з російською, для якої фемінітиви не властиві ("авторша") і... маємо те, що маємо.

То ж, як казав класик, Геть від Москви, дайош Європу

Включайся

Якщо добре пошукати, в книгарнях ще можна знайти "Включайся" операційної директорки Фейсбука Шерил Сендберг. 

Ця книжка складається з 11 розділів з промовистими назвами та є частиною великої кампанії із збільшення кількості жінок на керівних посадах.

Назва (Lean in) походить від історії про захід, на якому чоловіки сиділи за великим столом, а жінки переважно - тулились до стін. Їм бракувало сміливості приєднатись до гурту. Нас виховують бути скромними, але скромність - не кращий порадник для тих, хто бажає кар’єрно рости і бути поміченою.

Пані Сендберг розповідає серед іншого і про труднощі з якими стикаються жінки, що поєднують кар’єру з вихованням дітей, а особливо надихає розділ "Ти — моя наставниця?", що закликає жінок наставляти і підтримувати молодших жінок, відмовившись від суперництва.

Міністерка - глянцю

Інтерв’ю з міністром освіти Лілією Гриневич в Elle - є суперечливі моменти і обмовки, але в цілому - дуже ок.

Абатство Даунтон

Продовжуючи тему наростаючого фемінізму британських серіалів згадаємо нашуміле "Абатство Даунтон", події якого розгортаються на початку ХХ століття — загибель "Титаніка", І світова війна, повоєнні роки.

У центрі сюжету стоять 3 сестри - Мері, Едіт та Сибіл Кроулі. За 5 сезонів вони стають зрілішими, переживають багато життєвих подій. Не хочу вдаватися в сюжетні подробиці, але дуже приємно бачити в серіалі багато прикладів взаємної підтримки жінок - сестер, матері, доньок, бабусі, невістки, керівниці і підлеглої (і навпаки), просто подруг.

Вони допомагають одна одній виживати, створювати сім’ї, народжувати дітей, переживати наслідки зґвалтування і організовувати журнал.

Тому для мене "Абатство"  не стільки про аристократів, скільки про жінок. А саме аристократок духу, даруйте за пафос.

Приховані фігури і скляні стелі

Ви звичайно чули про "Приховані фігури" - чорні жінки в НАСА. Але, мабуть, не чули їх імен до цього фільму.  Дія його відбувається практично в один час із "Бунтом хороших дівчаток".

Історія Дороті Вон (програмістки на Фортрані - звучить древньо, еге ж?), Мері Джексон та Кетрін Голбл Джонсон виявляється прикладом інтерсекціоналізму. Вони чорні. Вони жінки.

Тому біла секретарка не покаже вам дорогу в туалет (бо він для білих жінок), а чорний полковник здивується "і жінкам дозволяють робити ці?..." ("так, і не тому, що ми носимо спідниці, а тому, що ми носимо окуляри") - недавно в Фемінізм УА обговорювали, що програмування історично жіноче.

Про показовість проблеми з туалетами не так давно згадувала операційна директорка Фейсбука Шерил Сендберг

Полювання на відьом 2.0

Новина від якої спершу трусило, а потім усе раптом стало на свої місця.
Кардинал Пел сказав, що аборт - більший гріх, ніж педофілія (не пригадую, щоби церква ранжувала гріхи).
І тут - кардинала Пела, виявляється, звинувачували в педофілії 4 роки тому.

І я згадала. Що відьом спалювали не тільки (і не стільки в середньовіччі). В 17-18 столітті відьом засуджували і страчували начебто освічені люди. Котрі відчували, що їх ритуали вже не такі як раніше, наука заміняє релігію, Коперник поставив Сонце в центрі світу. Але от є відьма - більша грішниця, ніж ми самі. То ж давайте спалимо її на догоду Господу.

Про хороше

Останніми роками помічаю приємну тенденцію в просуванні магазинів жіного одягу (хоч звісно є й прикрі випадки): раніше вони радили випрошувати (!) в чоловіка гроші на нову сукню, тепер грають на тому, що ви така крута і вам потрібна нова сукня.

Дрібниця, а приємно. А сукні різні бувають.

Жіночі списки (оновлюється)

Підбірка підбірок

1. 365 жінок
2. Найвідоміші жінки світу від А до Я
3. 15 незаслужено забутих жінок
4. 16 важливих винаходів жінок
5. 10 найвпливовіших жінок всіх часів
6. 17 науковиць
7. 10 філософинь  
8. Середньовічні науковиці
9. Інфографіка про гендерну нерівність  
10. 8 березня 2018
11. Некрологи 
12. Художниці, що малювали оголених чоловіків 

Місце жінки - в Опорі

Колись письменниця Галина Пагутяк (як мені здалось, ображено) запитувала в своєму блозі: а що вас підтримувало на Майдані "Королівство" чи "Гаррі Поттер"? Насправді мене і те, й інше, але якщо чесно - другий варіант читало набагато більше. І битва за Гоґвортс - це... Це додавало сил.
Тому сьогодні я вирішила зібрати фото з Жіночих Маршів з плакатими родом з книг та кіно.
Зразу скажу, що фото брала з Української спільноти Гаррі Поттера в ФБ, Гендер в деталях, твітера ,  Бастл та Індепендент.

Ваяна

Трейлер "Ваяни" ("Moana") був обнадійливим. Та коли мультфільм вийшов на екрани - радості стало менше. Я ходила в кіно з людиною, що була просто в захваті. Мій захват був потямарений кількома неприємними моментами, про які я постараюсь розказати без спойлерів.

Та - спершу про хороше. Власне, напочатку мультфільм обнадіює: на відміну від більшості діснеївських принцес Ваяна має люблячу сім’ю, і особливо - міцні й теплі стосунки з бабусею. Ваяна готується стати вождем(?) племені - тут трохи насторожує, що вежа, до якої кожен вождь вкладає свій камінь збудована винятково чоловіками, але нехай.