What does it mean to mourn the mother you deserved?

Just what it sounds like — to grieve the absence of a mother who listened to you, took pride in you, who needed you to understand her as well as she understood you, a woman willing to own up to her mistakes and not excoriate you for yours, and — yes — someone to laugh and cry with.
Звідси

Дуже важке кіно

Мова йде про фільм "Сестри Магдалини", знятий на основі реальних подій. Фільм розповідає історію мешканок Притулку Магдалини. Такі притулки існувала в Ірландії ще до середини 90х років ХХго століття (у фільмі йдеться про 60-ті).
У притулки поміщали жінок, що народили без щлюбу, жінок з психічними розладами різної тяжкості, просто неугодних сім’ям. Жінки, потрапивши туди, часто залишалися там на все життя.
"Все смертные грехи в мире не оправдывают  этого места"
Проте "Сестри Магдалини" - не документалка, фільм концентрується на конкретних життєвих історіях, стосунках між героїнями. Ми бачимо приклади як натхненної жіночої солідарності, так і страшної мізогінії. Наче все, як завжди, тільки дуже вже жорстоко. Аж страшно подумати, що такі речі існували зовсім недавно.

Декларація прав жінки і громадянки

7 травня 1748 народилась Олімпія де Гуж, французька письменниця, журналістка,феміністка, авторка "Декларації прав жінки і громадянки"
Текст декларації - звідси

Про сестер і посестер

За мотивами цієї дискусії

(малюнок Інге Льок)

Я категорично за "посестру", але Леся Українка. крім того, що написала "Вілу-посестру", написала ще в Боярині "Я перша братчиця в дівочім братстві" - це прекрасна історія про пошук правильного слова і те, що ніхто не ідеальний.

Коментаторки надихнули мене зібрати трошки етнографічної літератури. Отже, прошу: