Діснеївські принцеси

Що якби Покахонтас стала екологинею, а Мулан адвокаткою?
http://www.scarymommy.com/disney-princesses-as-career-women/?utm_source=FBOnsite

Першому гравцю приготуватись

Після перегляду фільму, я не могла не прочитати роман і виявила кілька чимало розбіжностей.
Розкажу про одну:
Н - у фільмі це високий кремезний темношкірий юнак, що зрештою виявляється високою широкоплечою темношкірою дівчиною Гелен, котру тато кликав H.
У книзі - аватар "високий широкоплечий білий хлопець з темними очима і волоссям". Але головне не це - темношкіра юнка Гелен взяла собі гендерно нейтральний нік і чоловічу зовнішність за порадою матері, котра практикувала таке роками і на власному досвіді знала, що аватарів-чоловіків сприймають серйозніше. Ну бо ми можем винайти дуже просунуту віртуальну реальність, але не подолати гендерні проблеми. До слова, в книзі Гелен - лесбійка.

LadyBird

Автобігорафічний фільм Грети Гервіґ і його номінація на Оскар безсумнівно заслуговують на увагу. Історія стосунків між головною героїнею та її матір’ю та подругами виявляється добре знайомоюю і близькою багатьом глядачкам. Але ще цікавіше, що чимало глядачів не проявляють жодної емпатії до сюжету фільму. Йшов 2018 рік, "романи дорослішання" все ще мають цінність, якщо зняті про чоловіків

Фото з Маршу

Здається торік фото з попкультурними відсилками було більше, та все ж.

Кінець непрекрасної епохи

Зоряні війни 8

Я не буду про художні цінності фільму, я про велику кількість персонажок в кадрі.
Звичайно, це данина мейнстріму, але яка я рада, що це є! І як мрію дожити до часів, коли це нікого не дивуватиме.
Під час перегляду товариш запитав, чому там стільки жінок і моїм поривом було відповісти "Тому що Лея організувала програму менторства для жінок", але я сказала "Бо там, майбутнє наступило".
Але майбутнє наступило недавно.

Куди би ще вторгнутись

Суперечливий фільм Майкла Мура, але я пропоную переглянути частину про Ісландію (з 1год 35хв). Там і про жіночий страйк і про першу президентку, котра була самотньою матір’ю (як велося в той час самотнім матерям в СРСР, особливо в глибинці, бодай не згадувати).


Якщо маєте більше часу - перед Ісландією частина про Туніс з реплікою "Я наказую своїй дружині покривати голову, але держава не повинна", котра подається як дуже прогресивна
І висновки теж доволі дивні ("Так, Ісландія обрала жінку на найвищий пост 40 років тому, але все одно ми раніше почали просувати поправку про рівні права" і жодного слова, що її так і не прийняли).
Про Поправку про рівні права в серіалах розповім наступного тижня.

Камілли: кіно і тіло

Популярна культура завжди готова розповідати, як має виглядати жінка. Ну, за невеликими винятками. Чого тільки варта репліки героїни Лізи Едельштейн в "Girlfriend's guide to divource", котра розглядаючи своє фото на обкладинці глянцю скрикує "Де мої пори? Я схожа на кіборга!" (фраза, котру я згадую щораз розглядаючи селфі зроблені через камеру з напередустановленим фільтром).
Тому сьогодні я хочу нагадати про 2 фільми, що вибиваються з тенденції. Обидва французькі. Перший - це "Камілла Клодель 1915". Там важлива душа художниці, її переживання. Але подивіться, як вона купається, як вона кутається, як вона тремтить. Це один з небагатьох фільмів де нагота про природність, а не про еротику.

Диявол ховається в дрібницях

В "Містер і місіс Сміт", є сцена з обідом в кафе, де персонаж Вінса Вона замовляє десерт - морозиво, ванільне і шоколадне. "Окремо я їх не люблю, але от якщо змішати..."
Під час першого перегляду, я не звернула на цю сцену уваги, але роки по тому, я помітила, як він дивиться при цьому на мулатку-буфетницю  і мені стало гидко.

Фільм про фільм

Фільм Their finest я подивилась майже випадково. Зразу поясню, що української версії назви немає і її можна перекласти і як "їх найкращі" і як "їх прекрасність", а сам фільм з Джеммою Артертон в головній ролі є екранізацією роману "Їх найкращі півтори години".
Фільм розповідає про Кетрін Коул, що долучається до команди сценаристів писати "дівочу балаканину", а згодом стає незамінною сценаристкою.
Між тим у Кетрін цивільний чоловік, котрого вона видає за офіційного, бо надворі 40-ві, а точніше Друга Світова, і колега-залицяльник. А Біл Наї, котрого ви мабуть впізнали на плакаті, грає літнього актора, котрий спершу знімається в соціальній рекламі і ненавидить Кетрін (бо як ця молода жінка сміє йому вказувати на те, що він ігнорує сценарій), але зрештою стає її другом.
Історія закручується, коли уряд вирішує зняти пропагандистський фільм про - wait for it - Дюнкерк, і Кетрін знаходить потенційних героїнь.
Я не маю намір переказувати тут весь сюжет, скажу тільки, що там багато гумору і дуже знайомих (навіть у 2017) фраз, про те ЩО жінка повинна і чого вона не може. І справ, котрі доводять протилежне.

Походеньки мораліста

Тут я повертаюсь до кіно. Є такий цікавий фільм "Невидима жінка" про пізнє кохання Діккенса. Чудова акторська гра Фелісіті Джонс (це її ви могли бачити в спін-офі Зоряних воєн "Бунтар 1", а яка вона в екранізації Джейн Остен!). Екранізація роману Клер Томалін (за сумісництвом - біографині Джейн Остін) з часто повторюваною фразою "Це історія про горе".

Бо це пізнє кохання талановитого і такого морального в своїх творах письменнника принесло горе всім причетним.

Насправді невидимі обидві жінки. І юна коханка, котру Діккенс ховає від світу, і котра роками не зважується розповісти свою історію. І покинута дружина, котра теж колись була юною і красивою, але...

Агора

Агора - фільм 2009 року про Гіпатію Александрійську. В дечому нагадує п’єси Лесі Українки про ранніх християн (вчити і мати владу над чоловіком жінці не дозволено, але мовчання). Приносить фізіологію в публічний простір (це кров мого циклу. пошукай гармонію ще десь, бо  я не бачу). І нагадує, що за 2000 років дещо таки залишилось незмінним (але, Теоне, не забувай про її сумне становище - вона тільки жінка)

Ворожнеча

Ворожнеча - цьогорічний міні-серіал про Бет Дейвіс і Джоан Кроуфорд з чудовою акторською грою.
Замість писати відгук, я краще напишу кілька цитат:

• чоловіки з віком отримують характерні ролі, а жінки - копняка під зад
• чому ми  розійшлися - ти хотів, щоб я крохмалила тобі сорочки і зустрічала вдома щовечора з питанням як пройшов мій день Це мені була потрібна дружина.
• жінка-режисер, виходить дійсно кінець
• я хочу зняти щось спокійніше - фільм про війну чи вестерн
• Піднімись в мою спальню і прочитай Загадку жіночності перші ніж зіпсувати собі життя (доньці, що готується вийти заміж)
• Перше весілля завжди пам’ятаєш найдовше - Бетт
• я припиню переживати через зовнішність, коли мене занурять в формальдегід

 Вони суперечливі, як і самі акторки. Разом з тим вони чудово показують внутрішню боротьбу сестринства з мізогінією.

Теммі

Цікава, хоч і одноразова комедія. Теммі (Мелісса МакКарті) - вічна невдаха, вирушає в подорож зі своєї бабцею (Сьюзен Сарандон).
І власне взаємодія між ними рятує багато недолугостей цього фільму

Дуже важке кіно

Мова йде про фільм "Сестри Магдалини", знятий на основі реальних подій. Фільм розповідає історію мешканок Притулку Магдалини. Такі притулки існувала в Ірландії ще до середини 90х років ХХго століття (у фільмі йдеться про 60-ті).
У притулки поміщали жінок, що народили без щлюбу, жінок з психічними розладами різної тяжкості, просто неугодних сім’ям. Жінки, потрапивши туди, часто залишалися там на все життя.
"Все смертные грехи в мире не оправдывают  этого места"
Проте "Сестри Магдалини" - не документалка, фільм концентрується на конкретних життєвих історіях, стосунках між героїнями. Ми бачимо приклади як натхненної жіночої солідарності, так і страшної мізогінії. Наче все, як завжди, тільки дуже вже жорстоко. Аж страшно подумати, що такі речі існували зовсім недавно.

Леді Джейн

З цим фільмом 1985 в мене дуже цікава історія знайомства. Вперше я про нього прочитала в підручнику з англійської (англійському, ясна річ), в доінтернетні часи. Коротка біографія Леді Джейн  Грей, трохи інформації про Гелену Бонем-Картер.

Йшли роки, я багато дивилась і читала, дізналась хто така Гелена Бонем-Картер (і навіть пов’язала її Марлу з фото юної тендітної дівчини в тому підручнику) і от не пройшло й 15 років, як я таки подивилась фільм.

Історичний фільм з численними режисерськими додумками. Навіть хорошими - Леді Джейн  відстоює своє право на освіту і особисті межі. Вона не суперсильна і радо би прожила інше життя. Чи бодай довше. Чим зле дивитись історичні фільми ("Безславні виродки" не рахуються), так це тим, що наперед знаєш фінал. А фінал як правило, печальний.

Аборти в кіно

Короткий список на злобу дня.

• Якби ці стіни могли говорити
• 4 місяці 3 тижні і 2 дні
• Брудні танці
• Лікарня Нікербокер (серіал)

З книжок згадала тільки Цвейгову новелу "Амок". Згадуйте в коментарях - додам.

Приховані фігури і скляні стелі

Ви звичайно чули про "Приховані фігури" - чорні жінки в НАСА. Але, мабуть, не чули їх імен до цього фільму.  Дія його відбувається практично в один час із "Бунтом хороших дівчаток".

Історія Дороті Вон (програмістки на Фортрані - звучить древньо, еге ж?), Мері Джексон та Кетрін Голбл Джонсон виявляється прикладом інтерсекціоналізму. Вони чорні. Вони жінки.

Тому біла секретарка не покаже вам дорогу в туалет (бо він для білих жінок), а чорний полковник здивується "і жінкам дозволяють робити ці?..." ("так, і не тому, що ми носимо спідниці, а тому, що ми носимо окуляри") - недавно в Фемінізм УА обговорювали, що програмування історично жіноче.

Про показовість проблеми з туалетами не так давно згадувала операційна директорка Фейсбука Шерил Сендберг

Камілла Клодель 1915

Тонкий і пронизливий фільм. Не біографія, швидше психологія. Чудова гра Жульєтт Бінош, сумна і несправедлива  історія художниці.
Є тут

Імітатор (Copycat)

Якби просто переказувати сюжет цього фільму, уникаючи опису комп’ютерів та інших часових міток, багато хто б подумав, що його знято недавно.
Подумайте самі: доктор Гелен Гадсон (Сігурні Вівер), спеціалістка з психології маньяків страждає агорафобією пісня нападу. Але навіть замкнена у власному домі не припиняє розслідувань. Але навіть стіни її дому виявляються слабким захистом.
Не менш цікавою за сюжетну лінію власне трилера, є 
історія стосунків героїнь Сігурні Вівер та Голлі Гантер: спершу полісвумен Монаган не сприймає теорії Гелен всерйоз. Хто би слухав жінку з психічними відхиленнями? Проте в міру того, як теорії Гелен підтверджуються, а небезпека ближчає, героїня Голлі Гантер все більше їй довіряє.
Бо разом жінки спроможні перемагати.