Суперечливий фільм
Майкла Мура, але я пропоную переглянути частину про Ісландію (з 1год 35хв). Там і про жіночий страйк і про першу президентку, котра була самотньою матір’ю (як велося в той час самотнім матерям в СРСР, особливо в глибинці, бодай не згадувати).
Якщо маєте більше часу - перед Ісландією частина про Туніс з реплікою "Я наказую своїй дружині покривати голову, але держава не повинна", котра подається як дуже прогресивна
І висновки теж доволі дивні ("Так, Ісландія обрала жінку на найвищий пост 40 років тому, але все одно ми раніше почали просувати поправку про рівні права" і жодного слова, що її так і не прийняли).
Про Поправку про рівні права в серіалах розповім наступного тижня.
Блог феміністки. Кіно, література і побут. Без претензії на істину в останній інстанції
Показ дописів із міткою документалки. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою документалки. Показати всі дописи
пʼятниця, 17 листопада 2017 р.
пʼятниця, 10 листопада 2017 р.
пʼятниця, 28 квітня 2017 р.
Маленька сумна дівчинка
Дженіс Джоплін - обдарована музами, але не часом. Документалка розповідає історію талановитої музикантки, але з перших хвилин, акцентуючи на її страхах щодо власного тіла, вигляду, сприйняття оточенням. Як це - "дівчинка з хорошої родини" буде співачкою.
І мені цікаво, якою була би Дженіс, якби народилася пізніше чи в доброзичливішому оточенні. І чи прожила би довше.
І мені цікаво, якою була би Дженіс, якби народилася пізніше чи в доброзичливішому оточенні. І чи прожила би довше.
Підписатися на:
Дописи (Atom)