LadyBird

Автобігорафічний фільм Грети Гервіґ і його номінація на Оскар безсумнівно заслуговують на увагу. Історія стосунків між головною героїнею та її матір’ю та подругами виявляється добре знайомоюю і близькою багатьом глядачкам. Але ще цікавіше, що чимало глядачів не проявляють жодної емпатії до сюжету фільму. Йшов 2018 рік, "романи дорослішання" все ще мають цінність, якщо зняті про чоловіків

Анжеліка де Кудре

(Інформація з ФБ, але я згубила лінк, буду вдячна за підказку)
Анжелика де Кудрэ, вошла в историю как "королевская повитуха" и самым прямым образом способствовавшей появлению на свет более чем семи тысяч французских детей, среди которых был и маркиз де Лафайет. У его матушки Марии-Луизы Ляривьер была эпилепсия и неправильное предлежание плода, головка будущего героя всевозможных войн за независимость застряла у бьющейся в болевом припадке матери в узком тазу, и сохранить жизнь хотя бы одному из них домочадцы Лафайетов и привезённые из Парижа лекари уже совсем отчаялись, кюре отпустил хозяйке замка её грехи, супруг её уже прикидывал, какая из наследниц Франции ему, вдовцу, придётся впору, - как вдруг кто-то из слуг посоветовал пригласить к страдалице местную, овернскую же, повитуху де Кудрэ, умеющую, по слухам, творить с роженицами чудеса. Де Кудрэ, оказавшуюся по счастью дома, доставили в замок Шаваньяк, и та без всяких зелий и молитв, одним умением своих пухленьких, слабых, но умных рук, вызволила ребёночка лиловым от асфиксии, но живым и к жизни требовательным, и привела в порядок репродуктивную систему госпожи маркизы, которой та в последствии многократно и успешно воспользовалась.
Будучи спрошенной о своих секретах, Анжелика де Кудрэ ответила, что единственный её секрет - это доскональное, на многолетнем опыте основанное знание женской анатомии, и что большой позор нашего просвещенного восемнадцатого века состоит в том, что все повитухи дожны учиться этому на собственных, чужими и невинными жизнями оплаченных ошибках, тогда как у неё, у де Кудрэ, уже разработана педагогическая система со множеством наглядных пособий и кто бы ей помог с организацией курсов и помещений, а дальше уж она сама. Господин маркиз походатайствовал у интенданта Оверни, а чуть позже - у самого монарха Людовика Пятнадцатого, который и выдал акушерке патент на право преподавания своего искусства не токмо другим акушеркам, но и перинатальным хирургам, что было по тем временам решением исключительной скандальности, поскольку получалось, что простая эта женщина со своми мягкими куклами должна была вещать с кафедры учёным докторам Сорбонны. Сплошь, разумеется, мужчинам. Однако де Кудрэ справилась. Несмотря на тучность и подагру, колесила она по всей стране и совершенно бесплатно давала уроки. Более пяти тысяч акушерок были подготовлены под руководством де Кудрэ, так и оставшейся мадемуазелью, более ста докторов, полтора десятка родильных домов с квалифицированным персоналом было по её инициативе открыто.
Победное шествие женского акушерства было, как и многое другое, брутально заторможено и почти упразднено Революцией. Модный и принятый в Конвенте врач Альфонс Леруа во время одного из своих публичных выступлений облил "барышню с куклами" презрением и инвективами, упрекая её в невежестве, дилетантизме и мракобесии, утверждая, что акушерство, как и остальные отрасли медицины, должно оставаться мужской прерогативой. Восьмидесятилетняя Анжелика де Кудрэ умерла от горя в Бордо, на следующий день после освобождения от должности директора родильного дома, ею же и учреждённого. Единственный из трёх сотен оригинал её манекенов сохранился в музее Флобера - благодаря тому лишь, что являлся собственностью отца писателя. Остальные сгнили на свалках.

Уляна Супрун на TEDx Kyiv

Отут є текстова розшифровка виступу з лінком на відео в кінці. але його б тут не було, якби не один простий факт. Я завжди знала Марію Кюрі, як науковицю, першовідкривачку і двічі нобеліатку. Уляна Супрун розповідає, про інший бік мадам Кюрі (мабуть, ближчий їй як лікарці):

What does it mean to mourn the mother you deserved?

Just what it sounds like — to grieve the absence of a mother who listened to you, took pride in you, who needed you to understand her as well as she understood you, a woman willing to own up to her mistakes and not excoriate you for yours, and — yes — someone to laugh and cry with.
Звідси

Леді Джейн

З цим фільмом 1985 в мене дуже цікава історія знайомства. Вперше я про нього прочитала в підручнику з англійської (англійському, ясна річ), в доінтернетні часи. Коротка біографія Леді Джейн  Грей, трохи інформації про Гелену Бонем-Картер.

Йшли роки, я багато дивилась і читала, дізналась хто така Гелена Бонем-Картер (і навіть пов’язала її Марлу з фото юної тендітної дівчини в тому підручнику) і от не пройшло й 15 років, як я таки подивилась фільм.

Історичний фільм з численними режисерськими додумками. Навіть хорошими - Леді Джейн  відстоює своє право на освіту і особисті межі. Вона не суперсильна і радо би прожила інше життя. Чи бодай довше. Чим зле дивитись історичні фільми ("Безславні виродки" не рахуються), так це тим, що наперед знаєш фінал. А фінал як правило, печальний.

Така її доля

Дуже цікавий образок Лесі Українки - читати

Абатство Даунтон

Продовжуючи тему наростаючого фемінізму британських серіалів згадаємо нашуміле "Абатство Даунтон", події якого розгортаються на початку ХХ століття — загибель "Титаніка", І світова війна, повоєнні роки.

У центрі сюжету стоять 3 сестри - Мері, Едіт та Сибіл Кроулі. За 5 сезонів вони стають зрілішими, переживають багато життєвих подій. Не хочу вдаватися в сюжетні подробиці, але дуже приємно бачити в серіалі багато прикладів взаємної підтримки жінок - сестер, матері, доньок, бабусі, невістки, керівниці і підлеглої (і навпаки), просто подруг.

Вони допомагають одна одній виживати, створювати сім’ї, народжувати дітей, переживати наслідки зґвалтування і організовувати журнал.

Тому для мене "Абатство"  не стільки про аристократів, скільки про жінок. А саме аристократок духу, даруйте за пафос.